Ми всі пов’язані. Але часто про це не здогадуємось. Засновник благодійного фонду, у якого викрадають доньку, і сам безслідно зникає. Слідчий на межі розлучення за будь-яку ціну хоче зберегти власну родину. Вулиці тремтять від нелегальних нічних перегонів, блогери-мільйонники полюють на хайп, а вихованці дитячого будинку щодня чекають на волонтерів. І поки кожен загруз у своїх проблемах, дивакуватий п’ятнадцятирічний хлопець уперто везе листа Миколаю через усю країну. Ми шукаємо здійснення своїх бажань. Та чи знаємо, що насправді хочемо знайти?
Щоденник Володимира Вакуленка-К. — болючі й правдиві записи, які вів письменник від початку повномасштабного вторгнення і під час окупації Ізюма та його рідного села Капитолівки на Харківщині. Аж до викрадення рашистами, неминучість якого усвідомлював, як і те, що в нього мало шансів вижити — бо українець, бо волонтер і активіст, бо має гідність. За день до викрадення Володимир приховав щоденник під вишнею на своєму подвір’ї, заповівши батькові: «Коли наші прийдуть — віддаси». Як воно – жити в окупації? Якими стають люди? Що відкривається перед очима та в серці? А сьогодні, у День поезії, в небі привітав мене невеликий журавлиний ключ, і крізь їхнє «курли» ніби чулося: «Усе буде Україна! Я вірю в перемогу!» Володимир Вакуленко-К. До книжки увійшли тексти щоденника окупації, вибрана поезія Володимира Вакуленка-К. для дітей і дорослих, а також історії від друзів, колег та очевидців, що занурять у хроніку перших місяців повномасштабної війни Росії проти України.
Серія «Бібліотека Українського ПЕН» Видання здійснено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Усі кошти із продажу першого накладу будуть переказані родині письменника.
Авторка ідеї та передмови Вікторія Амеліна, координаторка видання Тетяна Терен. Підготовка тексту щоденника Ярини Цимбал, Тетяни Ігошиної. Післямови Сашка Дерманського, Катерини Лихогляд, Ірини Новіцької У виданні використано фотографії Вікторії Амеліної, Владислава Краснощока, Леоніда Логвиненка, Максима Ситнікова, КЗК «Харківський літературний музей» та з архіву родини Вакуленків.
Ілюстрації Валерія Пузіка
У книжці відомої української телеведучої та громадської діячки Ольги Герасим’юк зібрано есеї, тревелоги та образки за більш ніж десять років — від 2007 до 2019 року. На читача чекають захопливі подорожі, знайомство з історією, культурою, звичаями та ментальністю багатьох народів, але насамперед тут будуть зустрічі з людьми. Вдумлива й чутлива до найтонших деталей, до найглибших психологічних нюансів авторка (за сумісництвом — і героїня) не тільки розповість багато нового про барвистий і строкатий світ, а й нагадає призабуте, зупиниться перед сакральним, поміркує про вічне. Щире і просте, радісне й печальне, зворушливе і мудре на цих сторінках переплітаються, сходяться й розходяться, творять чутливі, як пульс, візерунки живої оповіді, де кожне слово пропущене крізь серце.
Матіас Вайс радикально розглядає біографічне консультування як пошук причин будь-якої життєвої кризи і життя взагалі не в минулому, а в майбутньому: не «що привело мене до цього?», а «куди це прагне?» — Оскільки саме так можна вловити дію справжнього архітектора долі людини — її першообразу, її істинного Я. Робота з власною біографією і біографічне консультування в наш час — це можливість на основі конкретних життєвих питань і криз відчути, чого саме хоче твоє істинне Я, проходячи через лабіринт життя й одночасно конструюючи його. Адже сучасні біографії більше не розгортаються визначеними шляхами. Сьогоднішнє життя потрібно вести, шукаючи не минуле — те, що постало, а майбутнє — те, що постає. Як практик із величезним досвідом живої роботи автор показує, в яких дивовижних дрібницях часто можна побачити дію долі, що дає схопити себе не стільки в сенсаційних потрясіннях, скільки «скраєчку», в невловимих деталях. В останній частині розглядається, як біографічний консультант, йдучи шляхом внутрішніх вправ, приходить до розуміння індивідуальних біографій і як це розуміння можна донести до людини, що звернулася за порадою.
Єва жила й дякувала Богу: чоловік роботящий, дітки здорові, велика війна повз пройшла. Але не знала, що земля їхня тепер не їм належить. Як безправну худобу завантажили їх у вагон й повезли невідомо куди. За лінією Керзона вона залишила рідну хату й попіл батьків і сестри, село яких спалили поляки. У поїзді Єва рятує від смерті немовля й на знак подяки від родини лемків отримує подарунок — дерев’яне яблучко...
Іра, онука Єви, живе без мети, без мрії. Аж поки за завданням редакції не опиняється на Сході України. У Пісках, у жінки, що ховається з сином від обстрілів, вона бачить дерев’яне яблучко...
Червоним і чорним вишила доля життєві шляхи трьох жінок. «Чи не дарма все було?» — наче спитає одна. І цвітом яблуні доля дасть їй відповідь.
Як часто вам здається, що вас дурять в інтернеті? Або ви усвідомлюєте, що це маніпуляція чи шахрайство, проте не розумієте, навіщо й кому вона потрібна? Facebook-тест “Який святий тобою опікується”, повідомлення “Завтра Viber буде платним — перешли це далі і для тебе він залишиться безкоштовним”, прохання “Перешліть це повідомлення, і ми перерахуємо 1 цент на лікування” та ще тисячі інших варіантів мають одну мету — обманути вас. У книжці“Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі”зібрані основні маніпуляції та шахрайства цифрового світу у форматі “суть — причина — наслідки — що робити”. Простою мовою на конкретних прикладах.
У книжці ви дізнаєтеся:
Тут ви підтвердите свої здогадки, дізнаєтеся багато нового, а головне — зрозумієте, як не потрапити на гачок шахраїв, політиків та онлайн-злодіїв. А ще ці знання допоможуть пояснити рідним, які небезпеки чатують на них в онлайні.
Для кого ця книжка:
Нейронауковець Ґреґорі Бернз у власній вітальні змайстрував макет МРТ і навчив свого собаку не боятися цього апарату. Так народився «Собачий проєкт», спрямований на вивчення діяльності мозку собаки в притомному стані. Як наші чотирилапі улюбленці реагують на їжу і похвалу? Чи сумують за своїми людьми, коли їх не бачать? Що вони відчувають, виконуючи команди господаря? У цій книжці Бернз наводить висновки експериментів, розповідає про дресирування собак, ділиться кумедними історіями від спілкування зі своїми волохатими піддослідними. Але цього виявилось замало для задоволення наукової цікавості Бернза. У сканері МРТ опинились також мізки дельфіна, морського лева і навіть давно вимерлого сумчастого вовка. Науковець переконаний, що вивчення роботи мозку тварин дозволить краще їх зрозуміти. Цілком імовірно, що їм властиві ті самі емоції і відчуття, що й людині, от тільки виразити їх у звичний для нас спосіб ці істоти не можуть.